У п’єсі «Ковзанка» всупереч тому, що герої можуть жити просто й легко, вони дошукуються вимріяного, ілюзорного щастя. У гонитві за ним люди  ладні піти на все і навіть ступити на ковзьку стежку. Та попри всі спроби це щастя лише нетривка, мерехтлива примара, як лід на ковзанці. Чи збагнуть це герої п’єси?

Подібну тему автор заторкує і в п’єсі «Звільніть золоте лоша». За марудними буднями й заклопотаністю герої просто не помічають, що бажана мить радості зовсім близько. Та щойно в неї вже можна сягнути, свідомість затуманюється, а розум прагне буденності, бо стерпіти таке щастя неможливо.