Головна героїня оповідань, що увійшли до цієї збірки, — любов. Комусь із персонажів вона дарує крила для злетів і силу, щоб упевненіше йти земними шляхами («Осіннє танго», «Етюд з метеликом»), когось змушує страждати, випробовуючи на справжність почуттів, людяність і шляхетність («Вовчиця», «Фанатка», «Перс і ласунка»), для когось стає спогадом, що зігріває душу в осінню пору життя («Жінка дощу»), а комусь дарує надію на непроминальність світла й порятунок світу («Не (випадковий)»)...