Поезії, які містяться у цій збірці, з’явилися у світ тільки в 1991 р., через двадцять років після смерті автора, хоча частина з них була опублікована ще 1968 року в невеличкій антології. Вони походять з рукописного конволюту, віднайденого в робочому бюро Целана у Вищій нормальній школі, й були написані між лютим і травнем 1966 року в Психіатричній університетській клініці св. Анни. Таким чином, хронологічно вони припадають на завершальну фазу роботи над збіркою «Волокнисті сонця», з якою мають багато тематичних паралелей. Два лейтмотиви домінують тут – мотив утрати світла й мотив страждань. За своєю образною системою вони належать до «атональної» лірики Целана.

Перекладено за виданням: Paul Celan. Eingedunkelt und Gedichte aus dem Umkreis von Eingedunkelt. Hrsg. von Bertrand Badiou und Jean-Claude Rambach. – Frankfurt am Main: Suhrkamp Verlag 1991.

В оформленні книги використано картину Гельґи фон Льовеніх «Затьмарено» до однойменної збірки поезій Пауля Целана (акварель з пігментними фарбами на французькому папері ручного виготовлення типу торшон, 30 х 21 см, 2019).