Ніщо так міцно не єднає людей різних поколінь, як збереження і дотримання традицій. Завдяки традиції українці впізнають себе у будь-яких життєвих колізіях, бо того, хто пише писанки, хто пече на Великдень паску, ми завжди вважатимемо «одним зі своїх». Бо це ми перейняли від наших батьків, а вони — від наших бабусь, для яких приготування до свят і сам Великдень були правдивим світлом, маркером справжности життя і його цінностей у сірій буденності. І це світло було таке виразне, мало стільки сили, що його бачили і розуміли навіть діти.

Для читачів, яким любі ностальгійні спогади про власне дитинство, сповнене радістю, цікавими пригодами і добрим гумором.