Автобіографічна книга першого президента Грузії розкриває повноту історичної панорами доби радянської окупації. Він – син визнаного комуністичним режимом класика грузинської літератури – мав повний пакет забезпеченого життя та перспективу успішної кар’єри, втім свідомо обрав шлях дисидентства. Юність, проведена у середовищі антикомуністичного підпілля, не могла не привести його до похмурих днів переслідувань, арештів та ув’язнення. Тюремні камери прийшли на зміну мебльованим апартаментам батьківської оселі.

Звіад Ґамсахурдіа – найбільш безкомпромісний щодо московського експансіонізму державний керманич пострадянського простору. За його категоричну відмову від пропозиції вступу Грузії до російськоцентричного міжнародного блоку СНД Москва помстилася Звіаду – нанесла подвійний удар: роздмухала сепаратистську істерію в Абхазії та Південній Осетії (що увінчалося війнами з офіційним Тбілісі) і посіяла розбрат між грузинами з кульмінацією у вигляді державного перевороту та громадянської війни в середині країни.

Важкі дні збройного опору на два фронти (зовнішня війна з кремлівськими інтервентами і заколотниками в середині Грузії) змусили звіадистів покинути терени Сакартвело. Президент Чеченської Республіки Ічкерія Джохар Дудаєв простягнув руку допомоги своєму другу, вчителеві та поплічнику з антиімперського блоку кавказьких народів. Відтак Грозний стає останньою цитаделлю грузинських націоналістів, очолених харизматичним лідером нації.

В цьому творі описано бурхливу і карколомну життєву історію великого провідника грузинської нації з колосальним досвідом форсованих пасток та випробувань.