Коли люди кажуть, що треба вчитися відпускати, часто мають на увазі відпускати те, що і так тобі не належить.

Великдень, 2022 рік. Ольга повертається з Києва до рідного селища на Рівненщині, де у домі із візерунками-оберегами її чекає мама, яка досі оплакує чоловіка, сестра, що намагається почати нове життя, і бабця, чия пам’ять повільно розчиняється між минулим і теперішнім. Саме від бабці Оля дізнається про кулінарну книжку прабабці — сімейну реліквію, яку всі вважають втраченою. Чи вдасться дівчині знайти цю книжку і відтворити прабабцин рецепт ясминого пирога? І чи готова вона стати матріархом сім’ї, адже чия книга — тоє і господарство?

Доки Оля шукає книжку, життя селища поволютку відкриває невидимі виміри, де сюжети народних казок переплітаються із плітками, сни — зі спогадами, а померлі близькі приглядають чи належно ви випрали одяг.

Кому підійде ця книжка? Для тривожних читачок і читачів, які використовують прибирання як coping strategy, люблять історії про їжу, повільні сімейні історії, є експертками та експертами із серіалів «Доктор Хто» та «Всі жінки відьми». Ви дізнаєтеся, як потрапити до ясминового лісу, куди можуть зникати гуси і як замовляти побілені дерева так, щоби вони не гнилися.