Відкриваючи кожен із семи розділів своєї праці «Як читати Лакана» певною цитатою з корпусу текстів знаменитого французького психоаналітика й застосовуючи її для тлумачення різноманітних філософських, мистецьких та ідеологічних продуктів, Славой Жижек наочно демонструє нам мистецтво читання з Лаканом, водночас, немов умілий фокусник, непомітно перетворюючи його на тлумачення самого Лакана. У центрі уваги словенського філософа, як і в багатьох інших його працях, опиняються людський суб’єкт, його/її децентроване бажання, виміри інтерпасивності й Іншого, а також хитросплетіння супер-еґо й закону, які у нашу пермісивну епоху своєрідного «примусу до насолоди» набувають цілком нового звучання.