У нас з вами зовсім різний досвід деколонізації. І це нормально. Так і має бути. В моїй деколонізації є пошук статей про мову дарі та пошук прізвищ в переліку людей, які померли від Голодомору. Я намагаюсь співставити своє життя з життям однієї бабусі Олександри, яка була підліткою під час другої світової, та бабусі Маголь, яка, коли була підліткою, народила вже третю дитину. Збираю фотографії старого Кабулу та сучасного Києва. Я шукаю себе в цьому всьому, щоб зрозуміти краще себе та своє коріння. Щоб відповісти собі на питання хто я, з чого я створена, як це бути українкою та що це означає. Ці відповіді не мають відчуватись абстрактно, це дія в першу чергу. Бути українцем – це означає діяти.

вторка Маріам Найем

Повномасштабна війна відкрила для нас гірку правду: російська агресія —  це не лише боротьба за ресурси й території. Це прагнення колонізації однієї держави іншою. І ця колоніальна травма продовжує визначати наше сьогодення і впливати на майбутнє.

Хто ж ми насправді і що означає бути українкою \ українцем? Чи маємо ми право на злість, коли треба відмовитися від власних спогадів? Чи можемо ми дозволити собі не знати, що робити далі? І як нарешті знову вдихнути вільно? Культурологиня Маріам Найем пропонує нам навчитися не боятися власної правди і повернути здатність відчувати, говорити, належати і любити. Кожен розділ книги «Як вдихнути вільно?» представляє окремий етап деколонізації: перші три — злість, сором, розгубленість — описують психологічні пастки, в яких ми можемо перебувати десятиліттями, не знаходячи виходу; наступні — допитливість, горювання, створення, прощення — пропонують інструменти і практики для виходу з цих пасток.

Це довгий шлях. Але ви не самотні. Ваша історія важлива. І кожен новий крок — це вже великий акт свободи.