«Я звинувачую Аушвіц. Родинні історії» – це книжка про Голокост, але не безпосередній, а в другому поколінні. Її героями-оповідачами є народжені після війни діти поодиноких уцілілих в Європі євреїв. Нерідко ці діти довідувалися про те, що довелося пережити їхнім батькам, у дуже дорослому віці. Іноді лише після смерті батьків. Зазвичай вони погано розуміють значення таких слів, як вуйко й стрийко, тітка й кузина, бо для них це суто теоретичні поняття. Кожну з розказаних ними 24 історій можна розгорнути в роман. Проте Міколай Ґринберґ цього не робить – і читач отримує квінтесенцію долі людей, які, не зазнавши на власному досвіді нацистських переслідувань, усе одно виявилися враженими посттравматичним стресовим розладом.