Вісім оповідань, що входять до «Восьмигранника» — це суміш соціального й політичного в поєднанні з темами, до яких постійно повертається Хуліо Кортасар: кохання, сон, пристрасть, смерть, стосунки між чоловіком та жінкою, межа між повсякденним та ірреальним.

Ці оповідання виступають сторонами цілісної фігури, спільно становлячи її зміст: так герой, який оповідає про свою власну смерть в оповіданні «Ліліана плаче», має свій протилежний бік в оповіданні «Фази Северо». Кожний із сюжетів знаходить у цій книжці альтернативні продовження, дивні форми відлуння.

Світ історій «Восьмигранника» стислий і водночас безмежний; точний, але й непередбачуваний. Якщо збірку оповідань можна схарактеризувати як прихований роман, то це, без сумніву, про «Восьмигранник».