Візуальна культура не буває нейтральною. Візуальне завжди щось означає. Як ми дивимось? Що ми бачимо? Як сформувати кращу візуальну культуру і збудувати краще майбутнє? Чи здатна візуальна культура врятувати нас від самих себе? «Ми», «нас», «самих себе» — а хто ж такі оці зациклені на собі «ми» в цьому рівнянні?

Ця книжка — карта, яка допоможе зорієнтуватися в складних і заплутаних питаннях візуальної культури. Вона не починається з печерного живопису і не закінчується актуальним мистецтвом і не має на меті виставити одні об’єкти «старими», а інші — «сучасними». Натомість на величезній кількості прикладів — від Бейонсе і Jay-Z у Луврі до перших зображень чорної діри — Алексіс Бойлен розглядає питання, як ми взаємодіємо із зображеннями і піддаємося маніпуляціям.

Чотири розділи цієї книжки показують візуальне як сукупність механізмів і стратегій, які допомагають нам визначити чотири питання нашого життя — «що», «хто», «де» й «коли».