Військові священики (капелани) є у більшості армій світу. Законодавчо їхня присутність заборонена тільки в арміях Китаю і Північної Кореї. Навіть у таких державах, де відокремлення Церкви від держави було визначено національною ідеологією, наприклад, у США і Франції, існує інститут військового священства, що перебуває на державному забезпеченні. Така ситуація є цілком природною, оскільки навіть якщо дивитися на це винятково з прагматичних позицій, релігія є чинником державної безпеки.

Релігія забезпечує психологічний комфорт у суспільстві, прищеплює громадянам високі моральні ідеали і, зрештою, визначає характер економічного та політичного розвитку держави. Що стосується України, то про досвід становлення капеланства можна вести мову з періоду поновлення незалежності країни з цілком зрозумілих причин. За ініціативою групи офіцерів-християн Збройних Сил України з 1993 р. функціонує асоціація християн-військовослужбовців. Згодом вона стала діяти під назвою «Всеукраїнське міжконфесійне релігійне християнськовійськове братство». Саме з цього моменту прийняте вести відлік становленню повноцінної капеланської служби в українському війську. А остаточно закріплення на організаційному й на законодавчому рівнях оформлено під час війни 2022 року, коли капеланська служба легітимізована не тільки на рівнях підзаконних актів, але й шляхом прийняття відповідного Закону України.

Пропоноване видання представляє коротку історичну довідку щодо капеланства у різних арміях світу, аналізує етапи становлення в Україні, його сучасний стан і місце в українському війську, особливості здійснення діяльності під час воєнного стану, нормативно-правове забезпечення.