У 1907 році, коли їй було двадцять п'ять і вона ще не була опублікованою письменницею, Вірджинія відчувала, що стоїть на роздоріжжі: «Я стану або нещасною, або щасливою; балакучим сентиментальним створінням — або ж авторкою, що писатиме такою англійською, що одного дня буде пропалювати сторінки».

Сьогодні її проза все ще палає; можливо, вона палає яскравіше, ніж будь-коли. Це історія про те, як рішуча молода жінка зі записником стала однією з найвидатніших письменниць усіх часів. Александра Гарріс описує яскраві деталі життя Вулф, щоб відтворити мінливі обставини та захоплення письменниці. Ми рухаємося від упорядкованих ритмів вікторіанського дитинства до експериментів «Блумсбері» та пошуків Вулф власного стилю. Ми бачимо, як вона береться за складні форми письма, пробує різні голоси, слідує за польотом фантазії і повертається на землю.

Книга розглядає кожен з романів у контексті доби і життя письменниці, надає належну увагу низці винахідливих есе Вулф, простежує суперечливий хід її «посмертного життя» і показує, чому майже через століття після смерті Вірджинія Вулф продовжує надихати нас.