На межі ХІХ і ХХ ст., коли «вся Україна була закута кригою, й свідомі люди, як риба зимою в озері, задихались під тією кригою», М. Чернявський видав у Бахмуті збірку «Донецькі сонети» (1898), де оспівав рідний степ українською. Сама Ганна Барвінок клопоталась його переїздом у Чернігів. Там він долучився до укладення низки альманахів. М. Чернявський мріяв створити український журнал, очолював товариство «Українська Хата в Херсоні». Розстріляний1938 року…

У збірці

«Весняна повідь»

зібрано оповідання та повісті, більшість із яких присвячені подіям революції 1905–1907 років. Поруч із персонажами, що активно поринули в боротьбу, Микола Чернявський зображує й тих, хто залишився осторонь — не підтримуючи імперський лад, але й не приймаючи майбутніх змін. Саме їхні внутрішні суперечності й сумніви автор передає з надзвичайною майстерністю. Особливе місце в збірці посідають автобіографічні спогади «Кедр Лівану» та «Червона лілея», присвячені видатним діячам української культури — Борису Грінченку та Михайлу Коцюбинському.