Рік 1949 став доленосним для понад мільйона китайців, які, рятуючись від громадянської війни з комуністами, назирці за націоналістичним урядом прибули до Тайваню. Як вони помилково вважали — «перечекати дощ». Шістдесят років потому Лон Їнтай, народжена вже на Формозі донька переселенців з материка, намагається відтворити трагічну епоху через історію своєї сімʼї, а також інтервʼю та мемуари учасників тодішніх подій. Авторка обирає метод усної історії та, оминаючи офіційні наративи переможців по інший бік Тайванської протоки, прагне віднайти справедливість для цілого покоління вигнанців, що опинилися заручниками в лещатах історії.

Аби обміркувати причини й наслідки гуманітарної катастрофи громадянської війни, Лон Їнтай спілкується з ветеранами й колишніми військовополоненими, інтелектуалами й політиками, бізнесменами й селянами по обидва боки протоки. Збираючи пазл з уривків людських доль, вона препарує сюжети, з яких виринають екзистенційні та моральні дилеми, котрі досі потребують критичного й болючого переосмислення. В ширшому контексті колоніального минулого Тайваню, описані історичні події, що припали на долю різних поколінь, також актуалізують питання тайванської ідентичності та китайського націоналізму.

Через альтернативний погляд на громадянську війну ця книга заборонена в КНР.