Срібна злива сипалася на голови Марти та Івана, не припиняючись уже майже тиждень. Було аж чудно і дивно, як можна вже майже тиждень жити таким станом схвильованої урочистості. Марта знала, що його називають коханням.

Ніхто не квапився розділяти відчуття Івана та Марти, мовби вони жили не в європейській частині земної суші, а в диких джунглях. Навколо ніхто не говорив про любов. Всі почуття треба було віддати на пародійний партійний вівтар.