Микола Леонтович мав би стати священником, як усі його предки, але обрав шлях простого вчителя музики й диригента хору.

Йому випало жити й творити в темні часи революцій, громадянської війни, невизначеності, а він протиставив їм світло українських народних пісень, обробки яких у його виконанні є неперевершеними.

Просту мелодію «Щедрика» талант композитора обернув на шедевр. Його донині виконують усі українські хори, а ще «Дударика», «Козака несуть», «Легенду».

Загалом понад 150 українських пісень, безліч самобутніх хорових композиції, духовні пісні українською — такий доробок короткого життя Миколи Леонтовича, підступно вбитого чекістом.

Його  ховали 25 січня 1921 року. Мела така завірюха, що світло померкло. Здавалося, темрява взяла гору. Але в ті дні в паризькому Театрі на Єлисейських полях вкотре звучав «Щедрик». Переповнена зала вибухала оваціями. Український композитор їх заслужив.