Вона була тричі продана. Рідною матір’ю-грекинею. Польським послом. До безтями закоханим чоловіком. Неймовірно красива, надзвичайно зваблива винуватиця найпишніших європейських балів і неоднозначних політичних рішень. Вона була в обіймах королів і вельмож, але жодного разу так і не покохала по-справжньому. Звичайна невільниця, що стала однією з найупливовіших жінок Польщі. Продана, зраджена, але незламна. Софія Потоцька — жінка-легенда, що здолала шлях від невільничого ринку до графських замків і королівських покоїв…

Юзеф глянув у вікно і побачив Софію. Дівчина йшла із саду з букетом квітів, граційна, прекрасна, в блакитній шовковій намітці, краї якої тріпотіли від вітру, як прозорі крила. Ось уже чути її кроки на сходах. Скрипнули двері кімнати. Юзеф підвівся з-за столу, оглянув себе в дзеркалі, підкрутив вуса — джигун джигуном. Не спитавши дозволу, зайшов до Софії. Вона тримала в руках кришталеву вазу, збиралася опустити в неї квіти...