Опальний майор-держбезпеківець Геннадій Петрович закінчує своє двохрічне відрядження. Він мріє про повернення до Києва і впевнений в тому, що всі свої проступки вже відробив, ловлячи парашутистів-диверсантів в Закарпатській області. Як же він помиляється....  Адже на нього тільки чекає справжнє покарання.…

А зараз, в переддень Всесвітнього жіночого дня 1953-го, за святкування якого в траурні дні по Сталіну позбавляли чинів і звань, майор ще нічого не підозрює і насолоджується видом на старовинну львівською кам’яницю – колишній будинок взаємних обезпечень «Дністер». Йому ввижається, що на ній написано: «Товариство осиротілих атеїстів» –  адже ми завжди бачимо те, що хочемо бачити…