Навряд чи хтось насмілиться сперечатися, що Бонд (Д. Б.) і є наразі справжнім героєм нашого часу. Але чинити подвиги одному — справа невдячна, та й стомлива. Може, саме тому наш герой потребує, так би мовити, «натхнення», яке завжди (!) знаходить в образі довгоногої (і не без інших приваб) дівчини. Стосунки компаньйонів по операції завжди чисті та щирі (а секс — то лише приємний додаток, не зациклюємося). Скільки разів Д. Б. як справжній джентльмен готовий був узаконити їх, перевівши ці стосунки у матримоніальне русло, але завжди щось відволікає — то вороги чи обставини, то завдання чи... інші дівчата. Психологія, врешті-решт... Загальновідомо: зв’язки, що розпочалися за екстремальних умов, недовговічні та швидкоплинні.

У восьмій книзі епопеї замість одного Бонда отримаємо п’ятьох Бондів (за ціною одного!), зграйку привабливих дівчат (здебільшого оголених) та лиходіїв усіх мастей — від холоднокровних убивць (росіян, німців, кубинців) і веселих італійців-контрабандистів до просто мерзотників-самодурів, які не гребують знищенням локальних екосистем.

Подвигів Д. Б. тут не звершує (а хіба людство заслуговує на порятунок?), але щоденщина секретного агента — перегони на мотоциклах, плазування навпомацки, спортивна риболовля в перлинах туристичних локацій (Париж, Вермонт, Багами, Венеція, Сейшели) — змальована достатньо переконливо.

Отже, читаймо і насолоджуймось, адже майстерність І. Флемінга як письменника тут наближується до рівня класика англійської (шпигунської) літератури С. Моема.