Монографія розвиває ідеї нового, інноваційного, ініційованого автором напряму – синергетики художньої культури (театру). Досліджуються відкриті нелінійні системи, що працюють на засадах самоорганізації і саморозвитку. Вперше в театрознавстві аналізуються проблеми «діалогу» театру і квантового світу в добу квантового переходу – принципово нового витка еволюції. Розглядаються такі питання, як художня реальність і морфогенетичні поля; феномен «невидимого» та енергія думки, яка творить реальність; чи існує смерть; запит на нову, ймовірнісну особистість; суб'єктні стратегії мистецтва для нових європейських суспільств тощо.

Авторка ризикує «спростувати» деякі постулати фізики на базі художніх практик і пропонує ефективні сценарії розвитку суспільств – від консюмеритства до цивілізації та культури альтруїзму.

Концепція обкладинки – Сергія Маслобойщикова. Основу цього малюнка складають маршрути заряджених субатомних частинок (tracks of charged subatomic particles), що саме й демонструє процес квантової механіки (ці маршрути – справжня наукова фотографія), натомість вона перехрещується з малюнком театральної балетної мізансцени 1701 року таким чином, що складає абсолютно органічне поєднання, де важко помітити, де починається одне, а де закінчується друге. Ось такий сплав нуклеарної і балетної мізансцен!