До цієї збірки малої прози Вільяма Батлера Єйтса (1865–1939), лідера ірландського літературного відродження, нобелівського лавреата, увійшли твори, натхненні ірландськими віруваннями та сказаннями, вченням розенкрейцерів та іншими містичними доктринами. Головною темою оповідей, хронологія яких сягає від дохристиянських часів до сучасної авторові доби, є одвічна боротьба між духовним і природним началами.

Герої книжки — поети й закохані, ченці та вчені мужі, лицарі-іоанніти і члени Ордену Алхімічної Троянди — самопосвятно служать невловному ідеалу, втіленому в містичному όбразі троянди, між пелюстками якої проглядає то позачасове видиво спіритуальної краси, то безкінечно дороге обличчя коханої жінки, то вічна душа Ірландії…