Порубіжжя ХІХ–ХХ ст. принесло чимало змін у світову філософію, політику, мистецтво. На зміну віталізму прийшов декаданс, замість реалізму постав модерн, закінчився fin de siecle, і почалося відродження. В українській літературі воно стало кривавим і «розстріляним». Та попри це наші митці намагалися не лише крокувати в ногу із закордонними, неколонізованими, колегами, а й дуже часто становили авангард розвитку світових процесів.

Свідченням цього є, зокрема, й твори еротичного (sic!) змісту, які вийшли з-під пера класиків і світочів української літератури. В. Винниченко, О. Кобилянська, Н. Кобринська, Г. Косинка, М. Коцюбинський, А. Кримський, А. Крушельницький, С. Левинський, А. Любченко, Г. Михайличенко, М. Могилянський, С. Пилипенко, В. Підмогильний, В. Поліщук, К. Поліщук, О. Стороженко, І. Франко, Г. Хоткевич, М. Черемшина, М. Чернявський — як вони кохалися 100 років тому?

Точніше, як вони про це писали — попри гніт і поярмлення! Вони творили чуттєву й відверту, почасти інтимну й еротичну прозу. Найрафінованіші твори українських класиків про пристрасть і бажання увійшли до антології «Таємна пригода».