Монографія є першим у сучасному українському літературознавстві дослідженням епістолярної спадщини українського руху опору на матеріалі листів В. Марченка, Є. Сверстюка, І. Світличного, В. Стуса, В. Чорновола як певного типу тексту. Виявлено історико-літературну, художньо-естетичну та культурно-етичну специфіку цього епістолярію, визначено його роль у культурному житті 60-х рр. XX ст. Феномен українського літературного шістдесятництва розглянуто з погляду термінологічного осмислення поняття в історії української літератури II пол. XX ст., епістолярну есеїстику шістдесятників визначено як явище альтернативного літературознавства. Досліджено екзистенційний вимір епістолярної спадщини шістдесятників. Здійснено посутні кроки в осмисленні стильових домінант таборового листування шістдесятників, серед яких на перший план вийшли прийоми іронії, езопової мови та підтексту.