Медичне втручання, необхідне для сурогатного материнства, є рівносильним відмові. Як традиційно буває в акушерстві, інтереси матері та дитини є конфліктними.

Ці діти, які є предметом реальних контрактів, самі по собі є віртуальними дітьми, адже вони є не суб’єктами, а об’єктами договорів. Необхідно надавати перевагу знанням, заснованим на науці та психоаналізі.

Враховуючи сьогоденні підходи, ми не можемо розглядати питання відмови від дітей, усиновлення, сурогатного материнства та продовження роду за допомогою медичних засобів лише крізь призму гарних почуттів.

Питання спорідненості – це не лише механічна історія взаємодії матері та дитини. Воно має вплив як на сім’ю, так і на суспільство в цілому, завдяки трансформації родинних законів, які випливають з нього. Заперечення всіх цих елементів, що стосуються допологового життя та зв’язків, породжує цю дуже спірну практику та ігнорує тих, хто є її об’єктами: як матерів, так і дітей.