«Не можна забагато обіцяти, – не раз думав дідуньо Петсон, коли пообіцяв котові Фіндусу, що до них на Святвечір прийде різдвяний гном. – Адже на світі немає ніяких гномів».

Та потім нишком від кота він вирішив змайструвати гнома, який міг би рухатися й говорити. Та невдовзі змушений був визнати, що взявся за непосильне завдання.

Ті кілька тижнів перед Різдвом були дуже незвичні. Петсон здебільшого проводив час у столярні – все обмірковував і майстрував, тож у Фіндуса з'явилося відчуття, ніби його покинуто напризволяще. А ще йому було цікаво, хто той химерний невеличкий дідусь, що до них навідувався? Та попри все до Фіндуса таки прийшов його гном – достеменно такий, як він і хотів. Навряд чи Петсон міг собі уявити, що його винахід так добре спрацює.

Цікаво лишень, що ж, власне, сталося...