Віктор Петров, він же В. Бер, Борис Веріґо, В. Домонтович — письменник, автор «Доктора Серафікуса» та «Дівчини з ведмедиком». Син священнослужителя і шостий з неокласиків. Емігрант та шпигун. А ще етнограф, філолог, публіцист, історіософ.

Його есеї — чистий інтелектуалізм. Це віртуозні тексти про історію ідей і глибші механізми культури. Хоча заперечувати їхній актуальний вимір не слід: це також міркування побіля конкретної реальності. Петров роздумує про численні проблеми «великої літератури», аналізує Сковороду, Куліша та Шевченка, християнство і новий час. Петров — мислитель і літератор, що пише іронічно та зухвало.

«Його шанували, але не розуміли», — висловився про Петрова Юрій Шевельов після зникнення письменника з Мюнхена навесні 1949-го. Ця книжка — спроба просунутися далі в розумінні самого автора та його оригінальних поглядів і текстів.