Був погожий весняний ранок. У кожному кущі виспівували пташки, росла трава, вкривались листям дерева, і всюди літали, повзали й метушилися дрібні комашки.

Кіт Фіндус гасав довкола й подохав жуків. Дідуньо Петсон стояв на городі, розглядав землю і розминав її в долоні. «Уже пора, - заявив він. – Сьогодні можна сіяти городину й садити картоплю». Проте Фіндус мав іншу думку, на що можна використати город. До того ж і в курей, і в корів був на те власний переконливий погляд. Тож так чи інак, але все відбувалося дуже незвично.