Перед вами — збірник короткої прози сучасного шотландського фантаста, автора романів «Ачелерандо» й «Небо сингулярності». Невеличка за обсягом книжка насправді прихистила весь діапазон стилів та ідей, із якими автор плідно працює останні роки. Тут вам і альтернативні постапокаліптичні лики Землі, де Холодна війна триває в антуражі лавкрафтівських кошмарів або освоює двовимірну географію Землі 2.0 у Малій Маґеллановій Хмарі, і фантастика ближнього прицілу з його кліматичними змінами, які дошкуляють единбурзьким гопникам, і небезпеки державного регулювання кабельних мереж, і навіть «наукова стаття» про космічний спам. Найголовніший же твір, за назвою якого виходить ціла збірка — це пошанівок азімовського «Кінця Вічності». Історія про спроби регулювати історію цивілізації їй на благо, а в підсумку — жорстока експлуатація та боротьба проти тих, хто, забороняючи людству дивитися в сторону далеких зір, водночас безжально маніпулює життями людей і всієї Сонячної системи.

«Палімпсест» — це історія справді геологічних масштабів, яка розгортається буквально від початку існування світу і до самісінького його кінця.