Понад п’ятдесят мільйонів проданих примірників у всьому світі, чільне місця в поважних книжкових рейтингах та невгасима любов читачів, котра сколихує серця дітлахів і дорослих уже не одне століття — це якщо дуже стисло про єдиний, а тому й головний роман британської письменниці Анни Сьюел під назвою «Чорний Красунь».

Ся книжка є своєрідним закличним листом авторки до людей, її визрілим проханням про милосердя, співчуття та пошану до коней. Хоча, можливо, йдеться не тільки про тварин або головно не про них?.. Адже історія Чорного Красуня — певним чином алегорія з поневоленою людиною, яка радіє і потерпає, коли так завгодно іншим. Ув осердя твору покладено чуйну розповідь про коня неймовірної краси, який згадує свої молодечі безклопітні роки коло матінки, тривожну розлуку з нею, потрапляння до багатообіцяльних господарів, заведення перших справжніх приятелів і… і подальшу життєву круговерть, котру ніяк не спинити та якій не можна опиратися, але котра виповнює роздумами про те, що справді суттєве не лише на тлі лондонських пейзажів, поміж звичаїв Вікторіанської епохи, а завше: учора, нині й завтра, хоч би яким мерехким воно не видавалося...