Завдяки цій книжці надзвичайно проникливого і спостережливого молодого письменника можна ще раз переконатися, наскільки пов’язані, ба навіть тісно переплетені між собою життя і смерть, наскільки сильні взаємні впливи існують між ними. З іншого боку, це дуже реалістична розповідь про сім’ю і стосунки між її членами. Як і в першому своєму романі, Паоло Джордано знову говорить про самотність — куди ж без неї! — і про те, як люди намагаються її долати. Попри невеликий обсяг, цей майстерно написаний, бездоганний стилістично і дещо елегійний роман не раз спливатиме потім у пам’яті, спонукаючи до роздумів і залишаючи дивний гірко-солодкий післясмак.