Дихання цього покоління сьогодні можна часто відчути. Тема щастя його цікавить більше, ніж тема пізнання. Простота його вабить більше, ніж складність, радість — більше, ніж меланхолія. Темряви людської природи воно не боїться однак вона йому нецікава. Простота і світлість невимушених цінні не самі по собі — а на тлі чогось іншого. І цим тлом є український культ страждання. На його ґрунті виростають нові люди…

Невимушені — це радість попри страждання. Це contra spem spero.  Володимир Єрмоленко