Героїня оповіді, дочка батька-француза і матері-українки, повністю влилася у французьке життя. Вона закінчила славетну Еколь Нормаль, багато років викладала французьку мову і літературу в ліцеї. Але українська складова її роду бентежить жінку, змушує її стати письменницею!

Вона щороку їздила за кордон у відпустку, відвідала багато країн світу, зокрема й Росію. Але якась сила не пускала її до України. Що ж заважало поїхати на батьківщину дідуся й бабусі по материнській лінії?

Неодноразово чула вона від матері про рідню в Україні: “Вони всі померли. Їх усіх повбивали.”

Але одного дня з’ясувалося, що не всіх!

І от героїня таки їде в Україну, на батьківщину свого діда, петлюрівського офіцера…