Богдан-Ігор Антонич (1907—1936), талановитий український поет і прозаїк, за своє коротке життя встиг опублікувати лише три поетичні збірки: «Привітання життя» (1931), «Три перстені» (1934) та «Книга Лева» (1936), ще дві були надруковані вже після його смерті. Вірші з них увійшли в цю книжку. Він вважав, що «мистецтво не відтворює дійсності, ані її не перетворює, як хочуть інші, а лише створює окрему дійсність». І справді, світ, яким бачив його Антонич у своїх віршах, видається унікальним і водночас зрозумілим. Поет збагатив українську літературу монументальними образами космосу, океанічних стихій, картинами, де переплітаються фантастичні та реалістичні мотиви. Кожне його слово має подвійний сенс, воно символ, ключ. «Сонячна» гуманність, оригінальна художня система, багатозначна метафора ставлять поезію Антонича на світовий рівень поетичного мистецтва. Вірші митця перекладено багатьма мовами.

До видання, крім поетичних творів, також увійшли фрагменти із незавершеного роману Б.-І. Антонича «На другому березі»