У літературній творчості Улас Самчук (1905—1987) був літописцем змагань українського народу протягом сучасного йому півстоліття. Визначне місце в творчості Самчука посідає публіцистика, своєрідні подорожні нотатки.

У творі «На білому коні» У. Самчук створив образ історичної батьківщини довоєнного періоду, «радянського життя». Автор розповідає про зустрічі з поетами Оленою Телігою, Олегом Ольжичем, Євгеном Маланюком, кінорежисером і скульптором Іваном Кавалерідзе, письменником Віктором Петровим (Домонтовичем), актрисою Тетяною Праховою, Степаном Скрипником (єпископом Мстиславом), отаманом Тарасом Бульбою-Боровцем. «На коні вороному» — це щемливе, тужливе прощання автора з рідною землею, де його надії не справдилися, прощання назавжди.