Існує невідомий для багатьох світ, що зазвичай починається відразу за крайнім окопом пересічного ВОПу на лінії зіткнення або назавжди лишається всередині солдатського наплічника.

Це — страхи, від яких звільняються з першим пострілом і які ніколи не вийдуть за межі зачинених люків броні бойових машин.

Це — тіні в глибині бліндажів чи заіржавлені рештки техніки на узбіччях роздовбаних путівців Донеччини — кожна зі своєю історією, яку варто почути або згадати.

Це — миттєвості, з яких складається життя людей на війні, і вічність — поза нею. Це рядки, до яких ви обов’язково будете повертатися, незалежно від того, сподобалися вони вам чи ні.

Це — не прикрашені реальні спогади, ніби маскувальною сіткою, закамуфльовані художніми описами на скупих сторінках новел.

Це — «Мисливці за градами».

Імена та позивні персонажів, звичайно, вигадані, але не дивуйтеся, якщо ви раптом впізнаєте себе чи своїх побратимів, адже війна, як і Україна, у нас одна. Одна на всіх…