Повість “Маруся” Г. Квітки-Основ’яненка (1778—1843) — перший прозовий твір нової української літератури. Головні герої настільки палко кохають одне одного, що вимушена розлука стає для них страшним випробуванням. Глибокі та щирі почуття, не знайшовши реалізації на землі, разом із героями переходять у вічність. Від часу виходу в світ і понині твір не втрачає своєї популярності, засвідчуючи одвічний потяг людської душі до любові. До збірки також увійшли найвідоміші гумористичні твори письменника: оповідання “Салдацький патрет” і славнозвісна повість “Конотопська відьма”.