Цією оповіддю Ґеорґі Ґосподінов запрошує читача у звивисту подорож власними спогадами.

Це щира, а тому місцями й щемлива, розповідь письменника про себе: своє дитинство, родину й мовно-культурну самобутність своєї країни, в якій особливе місце займає невимовна особлива тъга, той багаж, що його накопичили багато поколінь. Автор зазирає в глибини свого буття — і відкриває нам таємниці творчості й народження себе як письменника, знайомлячи нас водночас зі своєї батьківщиною.

...Хтось займається контрабандою цигарок і алкоголю, хтось — зброї, а наш товар невидимий і тому небезпечніший. Сканери його не помічають.

Ми носимо прихований надлишковий багаж історій, своїх і чужих.

Письменники, перекладачі й контрабандисти насправді роблять одне й те саме — перекладають, тобто переносять, переміщують бажане, цінне, відсутнє, пригнічене, заборонене...