Героїня повісті німецької авторки Дженні Ерпенбек «Книжка слів», виростаючи в новій сім’ї, не має доступу до свого минулого й лише поступово починає усвідомлювати страшну правду. Її особиста історія — метафора цілих поколінь, позбавлених власної історичної пам’яті внаслідок насильницьких політичних змін. Примусове забуття у всі часи працювало на політичні режими, які формували «нових людей» без минулого. Але рано чи пізно приглушена пам’ять пробивається назовні.