Я пропоную вам мандрівку до прадавнього духу українців.

…і це не «рожева» мандрівочка, це страшно.

Зберігайте рівновагу! Темрява не загасить світ, день не переможе ніч.

Чи було з вами таке: ви вночі посеред лісу, самотні й налякані, а навколо дивні, не дуже-то й природні звуки? Ця книжка витягне на поверхню ваші явні та підсвідомі страхи і надасть можливість пережити та побороти їх комфортно, сидячи у власному ліжку, бо вас прикриє зітканими з любові і віри крилами берегиня — баба Гавришиха, і все закінчиться добре.

Любов і віра (читай – Бог) — ось ваш притулок посеред лісу далеко від людей.

У сучасній підлітковій літературі бракує української фольклорної містики, тож "Казки баби Гавришихи", продовжуючи традицію колоритних гоголівських жахів, вдало закривають цю прогалину.

Полиште всі свої «поспішайла», візьміть дітей за руки: на вас чекає український зелений туризм з емоційними гірками. Ми разом пірнемо у глибину підсвідомості на рівень зв’язку з нашим корінням, відновимо цей шлях, щоб краще нас живила сила нашого фундаменту й цупкіше ми за землю трималися, та доторкнемося до різнобарв’я емоцій від жаху до щастя.

Я вас доправлю до звичайного українського села Некремінне, що загубилося серед ланів, лісів та прохолодних струмків. Запах свіжоспеченого хліба на світанку, вишні, абрикоси просто з дерев, молода картопелька, риболовля, тарзанка на ставку... Удень — трудова терапія, а коли сонце сідає, всі збираємося до баби Гавришихи, що живе у невеликій охайній хаті з очеретяною стріхою на Козачку, край села. Вона розповідає вигадані-не-вигадані історії, що відбувалися колись у Некремінному. Головні герої її розповідей — односельці та істоти, яких науковці відносять до української міфології і про яких баба оповідає, наче про цілком реальних сусідів. Що б не відбувалося в тих казках, людська гідність, взаємодопомога, доброта завжди перемагають. І хоч ті оповідки навіть слухати страшно, та все одно не можеш відірватися, бо відчуваєш, що тебе прикриває своїми невидимими, зітканими з любові крилами Берегиня — баба Гавришиха.

У дитинстві автор часто гостював у бабусі в селі на стику областей центральної та східної України. Вбирав традиції, обряди, вірування, прикмети. Вечорами слухав бабусині розповіді і казки. І ось, настав час спогади дитинства представити світу у вигляді збірки українських казок, розказаних від імені бабусі Гаришихи. Зараз Олег Гавріш працює землевпорадником.