Не буде перебільшенням сказати, що для литовської історії постать князя Ґедиміна (1275—1341) є знаковою. Один з найславетніших правителів Литви, він був видатним полководцем і дипломатом свого часу, заснував столицю Литви Вільнюс і фортецю на воді Тракай. Бувши князем, першим почав титулувати себе «королем Литовців і Руських».

У своїй політиці Ґедимін провадив дві головні лінії: боротьбу з хрестоносцями і збирання руських земель — застосовуючи дипломатичні, династичні та воєнні заходи. Він приєднав до Литви такі міста, як Полоцьк, Вітебськ, Мінськ та інші, тож за роки його правління землі Литви збільшилися практично удвічі. 1324 року князь почав похід на Київ, перемігши в битві на річці Ірпінь дружини київського князя Станіслава і його союзників. Місто було зайняте, і на кілька століть слов’янські землі стали частиною Великого князівства Литовського. Загинув князь як справжній воїн — у бою, під час облоги фортеці лицарями-хрестоносцями.

Роман «Ґедимін — некоронований король» мав великий успіх у Литві, автору за нього було присуджено першу премію конкурсу, оголошеного дирекцією вшанування Тисячоліття Литви при Канцелярії Президента Литовської Республіки.