Йоганн Вольфґанґ фон Ґете (1749–1832) — засновник класичної німецької літератури. Крім своїх всесвітньо відомих літературних творів, відзначився також особливою майстерністю подавати німецький фольклор у зразках малих форм, органічно вплітаючи їх у полотна своїх більших творів. До них належить низка повчальних новел та феєричних оповідань, казок, які сприймаються читачем як цілком завершені та самостійні. Новела «Дивні сусідські діти» є фрагментом з роману «Вибіркові спорідненості». Тут йдеться про непереборне взаємне притягання між особами спорідненого духовного складу, і жодні перешкоди не можуть його послабити. Гуманістично-фантастична «Казка» сплетена з чарівних подій, пронизаних однією ідеєю: можна подолати будь-які земні труднощі та перешкоди, якщо всі живі створіння з величезним завзяттям допомагатимуть одне одному. У «Новелі» розповідається про надзвичайну подію на тлі живої природи поблизу середньовічного містечка — полювання, пожежа, юнацька закоханість, хижі звірі серед людей, романтичні приборкувачі та почуття обов’язку. Читач має змогу зблизька пізнати цікаві, а почасти й загадкові людські характери, якими керує палке серце.