У книжці «Добло і зло» вміщено дві дуже різні повісті, проте кожна написана з гумором, іронією та відвертістю.

«Привиди моєї школи» — це шкільні історії про кроки на шляху до дорослішання, перші закоханості й драми, маленькі дитячі радощі, про дружбу, яка, здавалося, триватиме усе життя. Тут дитинство просте й справжнє, воно постає саме таким, яким було у невеликому містечку в 1990-ті роки. Друга повість  — «Планета тьолок» — має дещо іншу, уже дорослу й часом провокативну оптику: це погляд на жіночий досвід, стосунки з чоловіками, тілесність. Тут пошук себе у світі, де можна все, відлунює самотністю й викличністю водночас.

Ця книжка — про дорослішання та самоствердження, про пам'ять без фільтрів і про привиди минулого, які часто залишаються з нами надовго.