Під соціальним захистом військовослужбовців слід розуміти «діяльність (функцію) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності та статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі».

Наявність активних бойових дій, оголошення воєнного стану, тимчасова окупація значної території країни, процеси її деокупації делегують пряму нагальну необхідність надання соціальних гарантій учасникам бойових дій, членам їх сімей, пораненим військовослужбовцям, а також сім’ям, члени яких загинули під час проведення бойових дій, зокрема у частині практичного поліпшення фінансово-матеріального стану зазначених категорій осіб.

При цьому вже зрозуміло, що на старій нормативній базі цього забезпечити неможливе, а тому постає завдання у реорганізації нормативно-правового забезпечення у цій сфері.

Для належного законодавчого врегулювання питання захист прав військовослужбовців та їх сімей необхідно враховувати міжнародний досвід із цього питання, використовувати напрацювання інших країн у цій сфері, особливо враховуючи євро-атлантичні вектори організації ЗСУ, впровадження протоколів і стандартів НАТО у мілітарну систему України. А також враховуючи намір країни до інтеграції з ЄС і іншим цивілізованим світом.