Навіть на руїнах понівеченої цивілізації ті, хто залишились, знають – старий світ не зник. Він лише спить, надійно укритий цими руїнами. Та чим може обернутися відчайдушне прагнення повернути принаймні якусь його частину? Нав’язливою ідеєю, що затьмарює мозок або ж метою, що розвіє туман сумнівів та вагань. Незначні дрібниці щоденного побуту, закинутий мотлох, довга вервичка спогадів – наразі єдиний зв’язок із життям, яке кожен в цьому світі волів би повернути.

А що як насправді всі спроби деконструювання минулого, що витікає, наче пісок крізь пальці, виявляться пошуком місця, куди ти завжди можеш повернутися? Місця, яке ти можеш вважати домом, де на тебе чекають.