Історичний роман про любов і Одесу. Про зсув часу і злам епох. Про еміграцію і про те, як війна руйнує, а життя — перемагає. Про відчуття і поклик, і про те, якою самобутньою і незрівнянно прекрасною була наша Одеса сто років тому.

Це роман-мемуари, роман-листування. Афіни, 1922 рік. Молода жінка Сонєчка пише листа своєму другові у Константинополь. Вона при надії та збирається заміж. У листах вона згадує своє минуле в Одесі — чергу спогадів про дитинство і юність у колі єврейської інтелігенції, про всі випробування епохи, про війну, більшовицьку окупацію та порятунок на кораблі в ніч січневої евакуації в 1920 році. Але головне місце в її листах посідає історія життя і кохання з її першим чоловіком. Він, відомий одеський лікар, визнаний зниклим безвісти. І тепер усе: від їхньої першої зустрічі до останньої ночі, — складає хроніку цієї складної, але непохитної любові.