Книжку присвячено еллінсько-римській архітектурі у зв’язку з еллінсько-римською культурою й античній культурі у зв’язку з античною ж архітектурою. Архітектуру – форму суспільного буття – античного світу розглянуто в загальнокультурному контексті (наука, вірування, література, музика, театр, етикет) як модель функційних процесів, що цим контекстом прокреслювалися. Явища античної культури (міф, форма, тіло, слово, екфрасис, історичне джерело, колона, стовп, колір, фронтон, архітектор тощо) репрезентовано через взаємозв’язок життєдіяльності людини з її довкіллям, що віддзеркалено в матеріях архітектурної форми й тексті про цю форму. Суспільно-культурні засади архітектурного процесу в античному світі простежено й унаочнено як співвідношення зі становленням тамтешньої архітектурної форми. Трансцендентально-естетичну категорію «естетичний предмет» розгорнуто в низці специфічних контекстів.

Книжку ілюстровано авторськими моделями та схемами, репродукціями європейських живописців переважно XIX століття.