Історії й легенди, у яких люди намагаються пояснити довколишній світ і природу, передаються з уст в уста по всій Африці. Збереглося багато казок і притч африканської народності теке з групи народів банту. У цих зразках африканського фольклору люди, які не мали ні освіти, ні науки та спиралися лише на власний досвід, оригінально витлумачили природні явища й поведінку тварин. Казки, зібрані в цій книжці, розповідають, чому, наприклад, у слонів тільки один малюк, чому курям не можна жити в одній хаті з людьми, чому гіпопотами весь час сидять у воді або чому кажан боїться сонця. Ці казки – це живі оповідки, які старші люди розповідають дітям чи дорослим, коли присідають разом спочити в затінку під деревом, або тихими африканськими вечорами перед сном. Пригадую зі своїх юнацьких років, з якою великою радістю ділилися старші люди з молодшими знаннями, успадкованими від своїх батьків, зміцнюючи одвічний зв’язок між поколіннями. Мова народності теке або ж батеке належить до мовної сім’ї банту. Мова теке поширена в Республіці Конґо, Демократичній Республіці Конґо та в Ґабоні. Слова пісеньок, які наспівують Леопард і Турач у казці про мудрого Турача, наведено мовою лінґала – як стверджують, найгарнішою африканською мовою, – оскільки мова теке не має писемності —

Рок Крепен Мфані Піно